Официальный сайт Труханова Геннадия Леонидовича

Социальные проекты / Город детей / Город детей ТВ

12 сентября 2009 - Життя з ВІЛ/СНІДом

 

Дитинство звичайно найчарівніша пора життя, коли кожен день відкриває перед тобою нові можливості. Крізь щасливі посмішки небайдужих родичів та батьків, красиві іграшки, ти в безпеці, здоровий, життєрадісний малюк… попереду ще ціле життя…А якщо ні? Якщо помилки, недбалість, та просто нещасний випадок в житті батьків руйнують чарівність дитинства?! Якщо страшний діагноз на все життя дитина отримує при народженні? Як живуть діти хворі на ВІЛ-інфекцію, так звані – позитивні діти – ми розповімо вам в нашій програмі.

Кожного року 1 грудня увесь світ відзначає День солідарності з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІДом. Проводяться різні заходи: круглі столи, прес-конференції, просто конференції, якісь масштабні акції – усі об’єднуються для боротьби з розповсюдженням страшної хвороби. Згодом усе стихає і обличчям до обличчя із проблемою ВІЛ/СНІДу залишаються лише організації та установи, що створені допомагати людям, які живуть із позитивним статусом та самі ці люди. Інших це неначе не стосується. А як же не стосується, коли офіційні органи подають шокуючі дані – в Україні ВІЛ позитивний статус мають майже 150 тисяч людей. Кожного року про свій статус дізнаються дванадцять тисяч людей. Неофіційна ж статистика дещо інша. Спеціалісти впевнені – ВІЛ інфікованих в нашій країні приблизно півмільйона.

Наше місто на жаль серед лідерів по кількості хворих на ВІЧ..

«Одесса занимает второе место после Днепропетровска, сегодня более 10 тысяч людей, знают о своем статусе и стоят на учете. Но есть люди, которые сдали кровь, но на учете не состоят нигде, по той простой причине, что они этого боятся. И находятся один на один с этой проблемой».

Сьогодні в нашому місті діє багато громадських організацій, що підтримують хворих на ВІЛ, підтримують не тільки психологічно, але й соціально та юридично. І це вкрай необхідна допомога, тому що відношення суспільства до ВІЛ позитивних залишає бажати кращого. Широка радянська пропаганда ВІЛ/СНІДу як чуми двадцятого сторіччя зробила своє. ВІЛ інфіковані стикаються із образами, нерозумінням, жорстокою дискримінацією. Це важко зрозуміти, адже ВІЛ/СНІД сьогодні перестає бути хворобою тільки неблагополучних верств населення. У зоні ризику сьогодні – усі, незалежно від соціального положення.

Дивно, але дуже ретельно вивчений спеціалістами ВІЛ/СНІД є якоюсь загадковою хворобою для простих здорових громадян. Інформації сьогодні вдосталь і вона відкрита, але цей вірус досі буквально овіяний міфами.

Шляхи передачі вже давно відомі і профілактика ВІЛ/СНІДу пов’язана саме з ними. Якщо раніше інфікування здійснювалось скоріше ін’єкційним шляхом, сьогодні переважає статевий. Це має особливе значення для дітей та молоді.

Громадські молодіжні організації проводять в школах спеціальні лекції, щоб інформувати підлітків стосовно ВІЛ/СНІДу, бо такі знання на дуже низькому рівні.

Спеціалісти говорять, що сексуальне життя сучасні підлітки дуже часто починають вже в дванадцять-тринадцять років, стосується це здебільшого дівчат. Вони може і розуміють усю важливість використання контрацепції, але висока ймовірність того, що можуть піддатися впливу і вмовлянням старшого і, як вони напевно вважають, більш досвідченого партнеру. Хлопці нерідко нехтують використанням презервативу, бо ніяковіють від того, щоб зайти в аптеку та купити його, до того ж, сьогодні це не дешеве задоволення, у підлітка може просто не бути грошей. Це дуже небезпечний момент. Батькам варто приділити цьому особливу увагу і захистити свою дитину від хибних вчинків.

Олена ГРИБОВА, голова правління громадської організації «Молодіжний центр розвитку»:

«Об этом нужно говорить. Те, семьи, которые считают, что их это не касается, где воспитываются дети 15-16 лет, особенно девушки. Нужно говорить и о средствах защиты, молодой человек может постесняться подойти и купить этот презерватив».

На жаль дитина може отримати ВІЛ- позитивний статус вже при народженні від своєї ВІЛ-позитивної матері. Такі випадки інфікування не поодинокі і займають майже 20 відсотків серед інших. Частіше за все про свій статус молоді жінки дізнаються вже коли вагітні. 

«Когда забеременела на 6-м месяце пошла в консультацию, сдала все анализы, мне сказали, что у меня ВИЧ. Отправили меня на Химическую, я поехала пересдала, мне подтвердили диагноз. Я это очень плохо восприняла, думала, что повешусь. Меня долго не выпускали оттуда. Состояние было ужасное. Пока за мной не приехали и не забрали».

Альоні пощастило її дитина народилася здоровою. Вона вчасно почала приймати необхідну терапію. І взагалі, якщо зробити все вчасно під час вагітності дитина має всі шанси бути здоровою, впевнені лікарі.

Лідія ОЛЕЙНИК, лікар-педіатр в.к. МЦПБС:

 «Для защиты ребенка от инфицирования существует программа, женщина начинает пить терапию, рожает ребенка, потом ему тоже дают сироп, основное условие – не кормить ребенка грудью. В этом году у нас было где-то 190 родов, дети родились здоровыми».

Але є все таки випадки, коли дитина інфікується. Тоді з самого народження вона починає боротися за своє життя. І стосується це не тільки здоров’я, але й прав у житті. Бо як ми вже говорили, суспільство все ще не може адекватно реагувати на ВІЛ-інфікованих. Тому вони приховують свій статус, та статус своїх дітей. До того ж, їхню таємницю захищає закон.

Дмитро, ВІЛ/позитивний:

«Стараешься об это не говорить и как-то умалчивать, потому что это стыдно и как-то неприятно для всех. Если бы они узнали, наверное, отвернулись бы все, как обычно, просто думаешь о том, чтобы никто не узнал».

«Многие об этом не говорят, я знаю, что они болеют, но не говорят об этом. А мне не стыдно. Кто хочет со мной – пусть общается, кто не хочет – пусть не общается. Я не сильно горю желание с такими людьми общаться. Нежелательно, чтоб люди знали на работе. Я работала в таком месте, что нежелательно. Люди посмотрели какую-то передачу, как-то узнали, и мне пришлось уволиться».

«Я не могу определить в школу, у меня есть страх, что меня не так поймут. За своих детей мне очень больно и очень сильно расстраивает. Я не могу разговаривать спокойно. Я устраивала ребенка в садик, в который он проходил ровно месяц. Отношение как к ВИЧ+ Я прихожу в садик, а он все время сидит отдельно на скамеечке, дети с ним не играются, воспитатели не заинтересованы, чтобы задействовать ребенка вместе со всеми, я считаю, что это вина воспитателя, а не ребенка. Он пришел в новый коллектив, и он не может сразу найти себе друга, этого нет, конечно».

Лідія ОЛЕЙНИК, лікар-педіатр в.к. МЦПБС:

«Эти дети не опасны для окружающей среды, окружающая среда опасна для них, потому что у них слабый иммунитет. А прямого контакта кровь с кровью у них нет. Это не воздушно-капельная инфекция. Это та ситуация, когда опасности для окружающих нет».

Ще однією категорією дітей, що страждають від ВІЛ/СНІДу є безпритульні діти. Інколи вони знають про свій статус, але шансів у них небагато, якщо вони живуть на вулиці – навряд чи вони приймають АРВ-терапію і вони легко передають інфекцію своїм друзям, які живуть поряд.

Тетяна Семікоп, начальник кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в Одеській області:

«Чем больше опыт проживания ребенка на улице, тем больше шанс инфицирования. Вы же знаете, детей на улицах вообще очень много больных. Среди них и ВИЧ-позитивные. Тут два пути передачи – инъекционный и половой».

Сьогодні ВІЛ вже не смертельна хвороба із нею можна жити 20-30 або навіть більше років – до старості. Але необхідно знати про свій статус, тому кожен за для свого здоров’я має  регулярно здавати аналізи на ВІЛ-інфекцію. Зробити це можна в міському чи обласному центрі профілактики та боротьбі зі СНІДом. Безкоштовно. До того ж іноді на вулицях міста можна зустріти ось такий автомобіль. Тут теж можна пройти тест на ВІЛ і теж безкоштовно. Такі акції періодично влаштовує громадська організація «Віра. Надія. Любов». І як показав наш досвід, вона в більшості випадків дієва, молодь погоджується на пропозиції волонтерів пройти тестування. 

Олена КУЛЬБАХ, лікар-епідеміолог міського центру МЦПБС:

« На страже распространения информации, конфиденциальной информации находится закон Украины, который говорит о том, что вся информация эта – конфиденциальная и поэтому всё, что вы расскажете у нас в гор центре или областном, эта информация останется в стенах учреждения. За пределы они никуда не подается, никуда не будет распространяться».

Єдиним виходом з ситуації є профілактика. Лікарі впевнені, що епідемія ВІЛ/СНІДу  керована і її розповсюдження можна зупинити, але лише тоді, коли кожен з нас серйозно замислиться і стане сам захищати своє здоров’я та берегти свою родину.

предыдущая   |   следующая   |   список статей