Социальные проекты / Город детей / Город детей ТВ
4 сентября 2009 - День знань в Фонтанській школі соціальної реабілітації
Початок нового навчального року завжди викликає у школярів багато емоцій. Є що розповіси друзям про літні канікули, до того ж ти стаєш на цілий клас дорослішим. Про нові знання зазвичай ніхто з початку не думає, але є виключення. Для Фонтанської школи соціальної реабілітації день знань – дійсно свято. У цій школі взагалі усе не схоже на звичайні навчальні установи.
Перше вересня тут святкують прямо таки з оркестром, усе дуже урочисто, тільки ось батьків не багато. На сорок два хлопця - кількість родичів можна по пальцях рахувати. Усе це має просте пояснення, у когось батьків не має, у когось є, але від сина вони відмовились, когось позбавили батьківських прав. До речі й самі хлопці в своєму маленькому житті вже встигли нашкодити. Більшість з них – у минулому вчинили правопорушення або навіть злочини. Сьогодні в це важко повірити, адже дисципліна у цих підлітків – ідеальна.
І це безперечно заслуга педагогічного колективу та дирекції школи. До кожного хлопця вони ставляться з повагою та розумінням. То і є унікальна система виховання Фонтанської спецшколи. «Результати роботи цієї школи дійсно вражають», – говорить депутат Одеської міської ради, голова комісії у справах молоді та спорту Геннадій Труханов. Він відвідав хлоп’ят напередодні дня знань, познайомився з устроєм та методиками виховання, дізнався про досягнення і традиції закладу. Тут дійсно змінюються дитячі долі, з’являється надія та віра в те, що поганих дітей не буває, що кожен може виправитися, якщо вчасно простягнути йому руку допомоги та підтримки.
Геннадій Труханов депутат Одеської міської ради, голова комісії у справах молоді та спорту:
«Я думаю, что успех всего того, что здесь происходит это от того, что это делается без фальши, и поэтому такой результат. Когда дети чувствуют, когда к ним относятся искренне, тогда и отдача есть. Вот здесь дети очень хорошо почувствовали, что к ним относятся как детям, как к людям».
До дітей дійсно ставляться як до особистостей, прислуховуються до їх бажань та побажань, вони є невід’ємною частиною управління школою. Головними радниками керівництва школи.
В’ячеслав Баранов директор Фонтанськоїзагальноосвітньої школи соціальної реабілітації:
«У нас развитое самоуправление. Каждый день практически, редко когда пропуски бывают, у нас собирается совет воспитанников, и мы решаем все вопросы из жизни школы, то есть, всё что касается жизни детей, жизни школы, направленности, то мы без этих детей решение не принимаем. Они чувствуют себя хозяевами, они знают, что в любой момент могут высказать своё мнение».
Що стосується навчання, то тут використовуються методики вирівнювання знань – класи корекції. Адже потрапляють сюди діти, які не те щоб читати не вміли, вони навіть літер можуть не знати.
Наталія Анатій заступник директора з навчальної роботи Фонтанської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації:
«Чем мы ещё отличаемся от обычных школ – у нас есть класс коррекции, куда дети поступают абсолютно безграмотные, которые пропустили очень много по всем предметам. Поэтому они поступают в класс коррекции, у нас там есть специальный учитель, который создаёт для каждого ребенка индивидуальную программу работы, по каждому предмету, дети догоняют упущенное и после этого по уровню успеваемости его направляют в класс, в котором должен находиться ребенок».
Існує ще одна особливість, після того як дитина потрапила у клас, який відповідає її знанням, в неї є шанс наступного року потрапити до класу, який більше відповідає її вікові. На протязі року хлопець наздоганяє програму, пише контрольні роботи, здає екзамени, а потім спеціальна комісія, якщо результати гарні – може дозволити йому пропустити один клас та опинитися в наступному. Така система дуже стимулює хлопців, вони дуже старанно вчаться.
У своєму житті ці діти вже багато чого пропустили і змарнували свій час, а коли до них прийшло усвідомлення цього факту – вони мають бажання надолужити втрачене – хлопці багато читають та намагаються дізнатися якомога більше.
Геннадій Труханов депутат Одеської міської ради, голова комісії у справах молоді та спорту:
«Я сегодня поражен тем, что увидел, поражен той атмосферой, которая царит в этой школе. Хотя её называют спецшколой для трудных подростков, такое своеобразное клеймо, но тот педагогический состав, дирекция школы ему огромное спасибо, за то, что они создали. Такая чистота, какая тут царит, порядок, это не всё ещё. Можно навести порядок, чистоту, но лица детей – они совсем другие, блестят глазки, я увидел, как они занимаются музыкой, затем как они идут на занятия».
Геннадій Труханов до дня знань привіз хлопцям у подарунок книги. Від класичної російської та світової літератури до довідників та енциклопедій. А щоб пізнання світу було ще цікавішим до комплекту книг додаються інтелектуальні ігри.
Фонтанська спецшкола була збудована більше сорока років тому. Вона має колосальний позитивний досвід в роботі з важкими підлітками, вона така чи не єдина в Україні. Але технічний стан будівлі вкрай потребує ремонту, з цієї причини декілька років тому школу закрили, вона не працювала майже три роки.
У минулому році після тривалої перерви заклад знову відкрив свої двері для нових вихованців. Уявіть усі ці зміни сталися з хлопцями за один лише рік. За рік у Фонтанській спецшколі взагалі можна зробити багато чого успішного – наприклад створити духовий оркестр. Так, музичні інструменти ці хлопці вперше взяли в руки минулого року, сьогодні – вони талановиті музиканти, а влітку вони зайняли друге місце на міжнародному конкурсі «Фанфари Ялти». Це фантастичний результат. Складається враження, що музика взагалі впливає на цих дітей якось магічно, але скоріше за все це просто підсумок наполегливості, цілеспрямованості, самодисципліни та правильний підхід педколективу закладу до успіхів дітей. Так народжуються мрії та розуміння сенсу життя.
«Я понял это через музыку, меня взяли в оркестр, здесь вообще много всяких занятий, можно в футбол играть, можно танцевать учиться, петь, чем хочешь – тем и занимаешься, тебе дают все возможности, только чтоб ты использовал их в нужное русло и всё».
В’ячеслав Баранов директор Фонтанськоїзагальноосвітньої школи соціальної реабілітації:
«Мы стараемся у каждого из этих детей найти то хорошее, что у них может быть и это хорошее, за него браться, поднимать его, дать хотим ему ту основу, чтоб он дальше мог действовать самостоятельно. И здесь мы работаем в различных направлениях».
До речі ще одним цікавим елементом виховання школи є її морська спрямованість. Діти носять форму моряків, дотримуються дисциплінарних правил та традиції флотилії, багато хто планує обрати професію, пов’язану із морем. Дізнавшись про це, Геннадій Труханов пообіцяв допомогти закріпити дітей у своїх прагненнях та організувати спеціалізований клас морської флотилії, щоб був у хлопців професійний і досвідчений консультант з питань мореплавства і щоб на практиці вони пізнавали морське життя.
І ось вже на лінійці першого вересня привітати дітей зі святом прийшли ветерани морського флоту. Кожен з них розповів школярампро своє морське життя, провійськові подвиги флоту, давцінні поради.
Усе це хлопці вже зрозуміли, і вони йдуть до своїх мрій. Кожен бачить свою життєву доріжку, по-своєму, хтось дуже чітко до дрібниць, навіть дивуєшся, хтось більш смутно, але найголовніше, що мрії в цих хлопчиків Є, і вони дуже правильні та позитивні.
«Я мечтаю иметь красивую жену, двух сыновей и чтоб мы жили в большом двухэтажном, частном доме, чтобы было 5 комнат, в одной комнате, чтоб жили мои дети, в другой – я, в третьей комнате – моя мама и мой брат. И ещё одна комната будет игровая. Теннисный корт хочу поставить, бассейн, посадить огород, три гектара, где-то такой, большой».
«Я хочу, стать поваром, чтоб всем людям, которые не имеют дома, чтоб помогать им и рассказывать им о Боге, чтоб они исправлялись, чтоб они думали о лучшем, и чтоб у них не была такая жизнь, какая сейчас у них. Хочу сказать для всех детей, что лучше слушаться и правду говорить. Потому что правда, она всё равно выплывет».
Віктор Буриленко 13 років:
«Хочу поступить в лицей, чтобы быть адвокатом и потом может быть и адвокатом и музыкантом буду и хочется, чтобы всё в жизни сложилось хорошо.
Хотел бы ездить по интернатам, помогать, рассказывать им о жизни, о других ребятах, чтобы они исправлялись, чтобы дисциплина была. Нужно найти себе в жизни правильный путь и правильный выбор».
У класах та кімнатах хлопців – чистота та порядок, усе це тільки їхніх рук справа, вони тут хазяйнують. Дисципліна в Фонтанці (саме так коротко називають свою школу хлопці) – ідеальна. Денний графік продуманий до хвилини. Жодного зайвого руху та неробства.
Віталик Дада 14 років:
«Если б не было этой дисциплины, я бы, наверное, уже где-то сидел бы.Это школа меня спасла, самое большое, я очень благодарен школе.
Кто из дома убегает, хочу сказать, чтоб возвращались к родителям, родители - это самое главное, а кто из интернатов – хочу, чтоб в интернаты они возвращались, потому что где-то на улице ходить, валяться – это очень плохая жизнь, там можно и умереть, очень хочу, чтобы не было на улицах таких детей, как мы».
У Фонтанської спецшколи багато власних проблем, фінансування не достатньо, то не працює, то потребує ремонту, необхідна нова форма для хлопчиків, нове медичне обладнання – проблем маса. Але директор школи В’ячеслав Баранов знає, що якось воно буде, такі питання не головне. Найцінніше – те, що в голові та серці його вихованців. Він мріє що настане час, коли дитяча безпритульність стане державною проблемою і буде розв’язуватися не тільки у стінах ввіреної йому школи.
Нашій знімальній групі доводилося бачити різні спецустанови та заклади, але Фонтанська школа соціальної реабілітації вражає до глибини душі. Тут діти переживають друге народження і найголовніше, що вони це розуміють та цінують. Але потрапити до Фонтанської спецшколи всі безпритульні діти не можуть, не вистачить її на всіх. Але ж приклад є, проблему суспільства можна вирішити! Потрібен правильний підхід, продуманий, як у Фонтанці до дрібниць і щире бажання того самого суспільства та чиновників.



Комментарии (0) Оставить комментарий
Комментарии отсутствуют. Вы можете написать первый.