Официальный сайт Труханова Геннадия Леонидовича

Социальные проекты / Город детей / Город детей ТВ

20 марта 2009 - Подвиг материнства

 

Ми не раз чули про те, на які подвиги штовхає жінку материнство. Які відчуття переповнюють матір, коли вона бачить своє дитя щасливим і радісним, як разом із ним вона переживає всі неприємності і біль свого чада. І це не залежить від віку дітей і від їх числа в родині. Кожне дитя - це щастя люблячої матері. Сьогоднішня наша програма присвячена жінкам, які в нашому суспільстві без перебільшення вважаються героїнями, адже в них багато дітей, дуже багато.

Галина Мартиненко справжня матір-героїня. Офіційно такий статус вона отримала декілька років тому. Але, між нами кажучи, заслуговувала на нього вже дуже давно. Уявіть, в неї аж сімнадцять дітей. Хтось із старших  вже має свої власні родини і живе окремо. Та вже й встиг подарували Галині Володимирівні онуків. Але й дітей, яким досі дуже необхідна увага, піклування та ніжність мами, в домі Мартиненків ще багато. Власне, своїх дітей у Галини Мартиненко троє. Інших вони з чоловіком або всиновили, або взяли під опіку. А хтось має статус вихованця дитячого будинку сімейного типу. Однак, відверто кажучи, різниця є лише у паперах. В родинному ж спілкуванні це не має ніякого значення. Галина Володимирівна каже: головна таємниця вдалого сімейного устрою – це взаєморозуміння.

«Я думаю, что самое главное – взаимопонимание. Нужно слышать детей, чувствовать их чаяния. Если есть взаимопонимание – то тогда всем будет очень комфортно, тепло и уютно».

Перша всиновлена дитина з’явилася в цій  родині у дев’яностому році, остання - у дев’яносто сьомому. Кожне знайомство із малечею – воля випадку. Родина Мартиненків спеціально не йшла до цього.

« Случайно совершенно получилось, мы лежали в больнице и там лежал ребенок из детского дома. Лежал там мальчик из детского дома. Какой он был…Хочет погулять, снимет пижамку, спрячет под подушку, приходит – опять достаёт натягивает. Невозможно было остаться к нему равнодушной, так и получилось. Забрали его. А потом другие появились, мы специально не искали, судьба как-то сталкивала нас с этими детьми. В 26 лет у нас было уже 6 детей»  

Найбільше мене цікавило, як мама справляється із усіма дітьми, з такими різними потребами та характерами кожного. А яке розмаїття захоплень: хтось цікавиться та займається музикою, хтось танцями, дехто малює. І , в принципі, мама повинна хоча б трохи розумітися на всьому, аби просто бути в курсі, яких зусиль вимагає те, чи інше заняття від дитини. Щоб  гідно оцінити значні перемоги і успіхи дитини.  Та ще й не прогавити виховний момент. І Галині Мартиненко це вдається. Вона намагається розвиватися разом із кожною дитиною, і за такий моральний та духовний розвиток своїм дітям дуже вдячна.

Скорее всего, не мы их воспитываем, а они нас, сейчас дети другие. Приходится во все вникать, компьютеры и многое другое, тяжело с одной стороны, но есть рост личностный. Поэтому воспитанием скорее занимаются они, а не мы».

Що ж стосується побутових моментів, то багатодітні родини, звичайно, дуже відрізняються від традиційних, де виховуються, наприклад, дві дитини. По-перше, це кількість їжі. На день сім’ї Мартиненко треба 5 батонів хліба. Якщо вариться борщ, то це приблизно 15-20 літрів. Звичайно об’єми вражають. Складно й уявити, як із цим впорається одна жінка. Але як з’ясувалося, самі діти дуже люблять куховарити і беруть найактивнішу участь у приготуванні страв. До речі, як дівчата, так і хлопці. Тим більше, що нещодавно Галина Володимирівна вийшла на роботу. Діти з розумінням ставляться до цього кроку і усіляко допомагають мамі. А вона дуже пишається своїми дітьми – чуйними як один до одного, так і до оточуючих.

«Дети вообще все альтруисты у нас. У нас есть Миша, он последнюю рубашку отдаст. Они в этом плане молодцы все. Даша, Вова болеют наверху. Она ему чай делает, несет наверх. Они очень открытые. Меня это очень радует. Всегда улыбчивые такие…»  

Галина Володимирівна вважає, що свою материнську роль зіграла дуже старанно і якісно. Адже найвищу нагороду своїм зусиллям вона отримала і продовжує отримувати кожного дня. У щасливих посмішках та щирих обіймах, у теплих словах та яскравих поглядах малечі.

«Когда смотришь, что есть частичка в них твоей любви, твоего сердца. Они помогают, они всегда мне рады, несут тапочки, когда я пришла с работы, приготовят. Я чувствую, что я им нужна. Стоит ради этого жить, чтобы быть кому-то нужной.

Не просте сьогодні життя. Батьки намагаються заробляти гроші на життя, працюють-працюють-працюють. А як же справляються багатодітні родини, де в матерів не має можливості ходити на роботу. Звичайно чоловік працює, але на таку кількість дітей яка ж повинна бути та заробітна плата? Чи підтримує держава такі родини, ми й намагалися з’ясувати далі.

«На сегодняшний день в Одесской области более 12 тысяч многодетных семей. Благодаря выплатам, наблюдается некоторый рост рождаемости. Кроме того, наша славянская натура - она настроена на то, чтобы воспитывать детей. Настоящего славянина никакая проблема не остановит перед тем, чтобы воспитывать своих детей»

Окрім виплат по народженню дитини, допомога держави багатодітним родинам виражається в організації відпочинку для дітей. Їм допомагають придбати і усе необхідне для школи. Так було на початку 2008-2009-го навчального року. За кошти обласного бюджету були куплені дітям зимові речі та взуття, 80 багатодітних сімей отримали комп’ютерну або побутову техніку. Нерідко виділяється і невелика грошова допомога. Протягом минулого року 17 родин отримали мікроавтобуси. І що найзначніше, 18 родин отримали житло.

Серед таких родин нашого  міста - сім`я Бабілових. Наразі вона проживає ще у своїй старій двокімнатній квартирі. Усі такі різні і все-таки вони разом і дуже - дуже близько один до одного. Адже житло крихітне, враховуючи що мешканців -  дванадцятеро. На відміну від Мартиненків, усі дев’ятеро дітей у цій родині  - свої, власні.. Старшій дівчинці сімнадцять. Вона вже заміжня і теж живе із молодим чоловіком тут, із батьками. Наймолодшому хлопчику трохи менше за півтора рочки.  Надзвичайна родина - мамі цього сімейства усього 33.

Хтось боїться народжувати в нестабільній ситуації в країні, і все чекає на кращі часи,  хтось навпаки - народжує і нічого не боїться. Такі слова саме про родину Бабілових. Любов до дітей тут перемогла усі побоювання та проблеми, а їх було чимало.

Розраховувати на чиюсь допомогу не виходило. Аби щось отримати від держави,  необхідно зібрати багато довідок, відстояти черги, витратити чимало нервів.

«Рассчитывали всегда сами на себя, обстучать нужно столько дверей, просидеть в очередях, чтоб чего-то добиться, неделю не работать, чтобы дали пистолетики поломанные, килограмм гречки, килограмм сахара, поэтому рассчитываем только сами на себя». 

 Але справедливість все ж таки є, вважає голова родини.   Чиновники таки допомогли, за що Бабілови їм дуже вдячні. Нагородою за багатодітність стала нова квартира. Вірніше, квартир дві. Одна чотирикімнатна, інша трикімнатна. Розташовані одна над одною. Переїхати Бабілови мріють вже влітку. А поки що живуть звичайним життям. Підтримують один одного, та допомагають. „А інакше – не впоралися б”, - говорять батьки: „Ми усе робимо разом”.

«Справляюсь нормально, дети старшие помогают, дочке старшей уже 17, другой 16, сыну 15, нормально. Каждый старается за собой смотреть, чтобы меньше проблем и забот было мне. Когда меня нет, они всё делают за меня».

«Во-первых, многодетные семьи это семьи где детей действительно любят, вторая часть этих семей – это семьи неблагополучные. Ими занимаются соответствующие органы. В большинстве своем это семьи, в которых сохранились моральные устои, которые проносятся через века, тут есть и порядочность и уважение. У нашей области и государства есть будущее, пока такие многодетные семьи существуют».

Висновки, які зробили для себе ми після спілкування із багатодітними матерями, такі: в цих родинах чимало фінансових проблем і чимало матеріальних потреб, але навіть вони не стали перешкодою на шляху материнства, адже тут знають - кожна маленька дитина - то велике щастя. Усвідомлення цього - найголовніше для нашого суспільства.

предыдущая   |   следующая   |   список статей