Деятельность в Одессе / Социальные проекты / Город детей

18 августа 2008

Рішення проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності

Наша програма в ефірі вже майже рік. За цей час ми підіймали у передачі багато самих різних тем, які стосуються життя дитини в нашому місті, регіоні та взагалі в Україні. Ми вже готові підвести значні підсумки нашої роботи із проблемою дитячої безпритульності. Що за цей час нам вдалося з’ясувати, як намагаються подолати це явище чиновники, та чи намагаються вони насправді? Звідки беруться вуличні діти? І яким може бути їхнє життя через 5-10 років. Ми розповімо у нашій програмі.

Система роботи із безпритульними дітьми така: їх, частіше всього, завдяки рейдами міліції, забирають з вулиці. Після цього везуть у притулок. Там вони деякий, але не тривалий час, перебувають у карантинному блоці, або їх направляють у інфекційну лікарню, чи реабілітаційний центр. Десь на шляху від однієї установи до іншої вони тікають у звичну середу. В ході наступного рейду їх знову знаходить міліція і все повторюється. Така схема працює вже багато часу і ніяких змін, але усе за законом.

Сергій Гриневецький депутат ВР України
Что такое бродяжничество, беспризорность?! Это хорошая среда для преступности, это хорошая среда для терроризма.,не надо никаких акций против страны проводить. Это распространение всякого рода заболеваний, начиная от ВИЧ инфекций, туберкулез, венерические заболевания. Это трагедия, это трагедия государства. Мы ставим памятники голодомору и не видим, что происходит у нас под носом

Таким чином з початку року під час відпрацювань кримінальної міліції у справах дітей до різних дитячих установ було доставлено більше трьох сот п’ятидесяти дітей. Залишились у притулках лише одиниці. Інші пішли шукати кращої долі на вулицю. До речі, у спілкуванні із цими дітьми ми з’ясували, що у більшості з них є батьки, як мінімум мати. Йдуть від рідних малюки частіше із-за того, що їх або б’ють, або не звертають уваги взагалі – тому що постійно п’яні або в стані наркотичного кайфу. Сусіди на таку сім’ю, якщо і звертають увагу, то лише, щоб засудити словесно та морально, в правоохоронні органи сигнали про страждання дитини від сусідів поступають дуже рідко. Але є й такі діти, які йдуть на вулицю за гострими відчуттями, щоб показати благополучним батькам свій характер, вони йдуть на деякий час, тиждень-два-місяць, потім повертаються додому, а деякі і не повертаються, смакуючи вуличне життя. Ось тут у нагоді мають стати якісь позашкільні клуби, чи секції, саме таким чином повинна робитися профілактика дитячої безпритульності.

Максим Степанов перший заступник голови Одеської облдержадміністрації
Я уверен, что нужно направить все усилия, на ликвидацию причин, которые побуждают детей становиться беспризорниками. Во-вторых, создавать условиях, чтобы этих детей чем-то занимать, чтобы эти дети имели что-то ещё, кроме улицы, к которым они привыкают. Я уверен, что одним из таких способов могут стать занятия спортом, во всяком случае им это интересно и они с большим удовольствием начинают посещать спортивные секции и это дисциплинирует.

Геннадій Труханов депутат Одеської міської ради, голова комісії у справах молоді та спорту
Эта истина стара, как мир, о том, что предупредить болезнь гораздо дешевле и легче, чем потом эту болезнь лечить, особенно, если она переросла в хроническое заболевание. Так вот сегодня у нас детская беспризорность – это хроническое заболевание государства. И профилактика должна быть очень эффективной, очень тщательной и активной, для того, чтобы ряды тех беспризорников, которые есть сегодня, не пополнялись, а они пополняются. Так вот создание условий для детей, это та профилактика, это самая главная профилактика, которая может быть, чтобы число уличных детей не увеличивалось. Это строительство детских площадок, спортивных площадок, строительство внешкольных учебных клубов, как у нас говорили, группы продленного дня. Ничего интересного сегодня наша детвора, которая ещё не стала беспризорниками найти не может, ни в клубах, ни на улицах. Потому что такие существуют, но очень мало, Если наши чиновники не поймут этого, это будет очень грустная картина.
Яскравим і дуже дієвим прикладом такої профілактики можуть стати секції з таїландського боксу федерації Муей-Тай. Вони відкриті для всіх дітей, хто бажає займатися спортом. Більш того, таку секцію вже давно відвідають вихованці інтернатів та притулків, деякі з них не тільки виправилися, але й стали чемпіонами.

Ще в нашому місті існують дитячо-юнацькі клуби, які представляють з себе різноманітні кружки та секції, тут і співають, і грають у шахи, є студія театрального мистецтва і багато іншого, майже на будь-який смак. Але таких клубів в Одесі поки що тільки два, да і безплатних спортивних секцій для дітей дуже і дуже мало.

Профілактику можуть і, напевно, повинні проводити і звичайні громадяни. Головне, що їм необхідно зрозуміти, це те, що проблема існує і це проблема їхньої особистої безпеки та спокою. Адже сьогодні за нещасні очі малюк отримує гроші та їжу, а завтра, коли його перестануть жаліти, він буде відбирати те, що йому потрібно у перехожих самостійно. Працювати вони не звикли, та й навіщо, коли усе пливе у руки просто так.
У притулках та інтернатах начебто все теж просто так, але там треба вчитися у школі, прибирати за собою та взагалі – там є правила, яких вуличні діти не звикли дотримуватися. Один хлопець розповів нам, що не піде до інтернату, тому що там його змушують чистити зуби.

Людмила Швирьова начальник служби у справах дітей Одеської облдержадміністрації
Почему дети бегут из учреждений?! Я хотела бы вас попросить не говорить о том, что их обижают. Если есть такие факты, они достаточно редки, мы, конечно же, сразу реагируем на них и принимаем меры. Речь идет о том, что если ребенок уже заражен этой болезнью улицы, он убежит. В моей практике есть случаи, когда ребенок с 3-х лет сам жил на улице, сам себя кормил и содержал родителей, и не просто кормил их, но и зарабатывал на какое-то пиво или другие спиртные напитки. Естественно, что ребенок этот в 14 лет очень тяжело приспосабливается к новым условиям, то есть это в первую очередь - самодисциплина, она полностью отсутствует.

Звичайно, щоб подолати явище дитячої безпритульності необхідно постійно спілкуватися із такими дітьми, розуміти їх потреби, вміти знайти компроміси. У липні одеські спеціалісти, які працюють із цією категорією неповнолітніх, випустили книгу „Дитяча безпритульність та бездоглядність. Стан. Причини. Майбутні перспективи”. Це видання вміщує в собі практичний досвід всебічної та багаторічної роботи із вуличними дітьми.

Особливість та відмінність цієї книги від багатьох інших на таку ж тематику – в тому, що написали її ті люди, що безпосередньо, на практиці, працюють із вуличними дітьми. Тобто це не просто слова, це постійна праця, висновки та спостереження.
Окрім того, у книзі про своє бачення світу говорять і самі діти, що живуть, або жили раніше на вулиці, як вони хочуть жити, як вони пропонують вирішити деякі з проблем безпритульних дітей. Також у виданні спеціалісти дають рекомендації виходу зі складної ситуації для усіх служб, які працюють в цій сфері.

Тетяна Семікоп начальник кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в Одеській області
Мы эту книгу направим во все структуры, которые занимаются проблемами детей и в обладминистрацию, общественные организации, я думаю, что в министерство ВД и молодежи и спорта. Жизнь покажет, по крайней мере, это наше видение специалистов- практиков, а дальше будем видеть

У найближчому майбутньому планується запустити спеціальну базу для обліку неповнолітніх, що перебувають у складних умовах та проживають на вулиці. Вона, як планують спеціалісти, надасть змогу відслідкувати життєвий шлях кожної такої дитини, щоб допомогти їй індивідуально, знайти та проаналізувати у схожості дитячих ситуацій загальні проблеми та шляхи їх розв’язання. Наприклад, вже сьогодні усім, хто знає про проблему дитячої безпритульності на ділі, достовірно відомо, що більшість з цих неповнолітніх хворі, і для них повинні створюватися особливі умови, але без обліку дітей, враховуючи їх постійні втікання, унеможливлюється їх лікування та реабілітація.

Тетяна Семікоп начальник кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в Одеській області
Это то, о чем мы говорим - передача детей из рук в руки. Если мы выявили на улице детей, которые занимаются бродяжничеством, милиция фиксирует факт в базе, что такой ребенок выявлен и направлен в приют номер 1. Если он сбежал из приюта номер 1, приют нам сообщает и мы знаем, что этот ребенок опять находится на улице, если он не убежал из приюта, приют сообщает, что ребенок поступил на лечение в реабилитационный центр или инфекционную больницу. То есть судьба каждого ребенка вплоть до момента его определения либо это интернат, либо детский дом семейного типа, либо это возвращение в его семью до этого момента ребенок должен отслеживаться в нашей базе данных. Механизм такой

Людмила Швирьова начальник служби у справах дітей Одеської облдержадміністрації
Первая проблема, с которой мы сталкиваемся это то, что эти дети абсолютно не здоровы. Речь не идет только о соматических заболеваниях, то есть там почки, печень, а мы говорим о вирусных заболеваниях и вот здесь мы сталкиваемся с какой проблемой. Система здравоохранения сегодня абсолютно не предусматривает содержание детей такой категории. Это особые дети, которые сегодня часто в силу своих возрастных и психических особенностей не дают себе отчет, чем для них это всё закончится, они покидают эти учреждения, где даже по штату нет охраны

Геннадій Труханов депутат Одеської міської ради, голова комісії у справах молоді та спорту
Наверное это первостепенное, это то, с чего нужно начать, создать базу и определить, сколько нам нужно приютов, на сколько мест нам нужен приемник-распределитель, сколько нам нужно лечебных учреждений. Потому что все люди, погруженные в эту проблему, говорят, что 80% этих детей (от 80-99%) это больные дети. Но мы сегодня строим общеобразовательные приюты и мы сегодня создаем общеобразовательные учреждения, не медицинские. Ну, наверное, уже надо и пора понять, что мы имеем дело с больными психически и другими заболеваниями детьми. И, наверное, сначала надо такого ребенка вылечить, а потом уже заботится о его культуре, образовании и заботится о дальнейшей его жизни

Отже, планів багато, а їх втілення у життя досить реальне. Ось тільки ефективність цієї роботи спеціалістів повинна підкріплюватися розумінням та не байдужістю звичайних громадян. Підтримати дітей, що потрапили у складну життєву ситуацію, можна не тільки жалістю, дрібними грошима та їжею.

Комментарии

23 ноября 2009 - оксана мелешко Все красиво прописано,но когда ребенок проживает в семье с мамой и папой-которым не донего,то тут большое мастерство и терпение должна проявить школа(по отношению к ребенку и родителям).Обезательно таким деткам нужны забота и опека,а главное- ненадо давать им понять что они ненужны никому. Из практики учительской знаю что если эти детки сами посебе,их подбирает улица,а потом они вовсе теряются....

9 апреля 2009 - prizя вот что скажу. Чтоб избавить Одессу примерно от 40% беспризорников, надо издать простой закон об уголовной ответствености родителей несовершенолетних за постоянное нахождение в нетрезвом виде с ребёнком в одном помещении. И накозание путём лишения свободы на пол года минимум! (какраз успеет бросить пить) (Но при этом щитаться с мнением и самого ребёнка)

предыдущая   |   следующая   |   список статей

Какая социальная проблема в городе требует скорейшего вмешательства властей?


Дизайн и разработка Int-Media Group International B.V.